ЄДНАЙМО ДУШІ СЛОВОМ КОБЗАРЯ

Шевченко - наш. Він для усіх століть, 

Він - як Ісус Христос для України . 

Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть, 

І з цим вогнем виходьте із руїни. 

І стане вам певніше на душі, 

Засвітиться вона душею в храмі. 

Його слова - освячені ножі, 

Вони болять народові, як рани. 

Шевченків біль. Він протинає нас. 

І гнівом вибухає в кожнім слові. 

І крізь віки іде сумний Тарас 

Предтечею в терновому вінкові. 

Шевченко починається не з горя, 

Шевченко - уявіть собі! – не з горя, 

Шевченко – уявіть собі – з любові 

Правдиво, як із березня весна. 

Життя його – пекельник не позаздрить - 

Таїть в собі для світу таємницю. 

Як з березня у березень дорога, 

З весни у весну незворотний шлях. 

 9 березня 1814 року народився великий Геній українського народу. Кожної весни ми вшановуємо пам'ять  Кобзаря. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу.Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші 

душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, 
свою Україну. 

Спільно з школою та вчителем української літератури Трохименко А.А. був проведений поетичний вернісаж  «Ми, українці всі – одна сім’я, єднає нас Тарасове ім’я». Учасники заходу декламували улюблені вірші великого поета, переглядали мультфільм із пластиліну "Садок вишневий біля хати", відповідали на питання вікторини.
Також в бібліотеці був проведений літературний розшук "Музи Тараса Шевченка" ( категорія юнацтво). Учасники захоплено слухали про пристрасну натуру поета і незважаючи не те, що він не був одружений, до останнього свого подиху не полишав надії створити власну сім*ю. В рамках заходу було проведено огляд книжкової виставки "Єднаймо душі словом Кобзаря", а також переглядали відеофільм про Тараса Шевченка з циклу "Обличчя української історії", презентацію "Жінки в творчості Т.Шевченка".

ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА

       

Чи є у світі почуття сильніші ніж кохання? Навряд. Вже багато століть 14 лютого   всі закохані і люблячі серця відзначають День святого Валентина. Та це свято в різних  країнах називають по-різному. Наприклад, у Швеції це свято називається Днем всіх сердець, у Норвегії - Днем романтиків. Та як би не називалось свято, коли б його не відзначали, кохання в наших серцях та душах має жити завжди і маємо спробувати бути романтиками щодня і любити щомиті.

          Для старшого шкільного віку та юнацтва свято для закоханих було організовано в школі.

            А сільська бібліотека вирішила не оминути увагою і молодших школярів. Вже в такому юному віці в них зароджуються перші симпатії та вподобання. Учасники заходу  - учні 4-го класу – прибули до бібліотеки на свято-конкурсну программу «День Святого Валентина – День Усіх Закоханих» в повному складі. І на здивування бібліотекаря учасники досить швидко обрали собі пару. Дівчатка, яким, на жаль, не вистачило пари, зайняли почесне місце в журі. 

Конкурсна програма складалась з наступних завдань:

1. Чи знаєте ви свою пару( пари ставали один до одного спинами та називали колір волосся, очей, одягу та ін.)

2. Смуга перешкод із затиснутою кулькою між головами.

3. Комплімент на обрану літеру ( найбільше всім сподобався комплімент на букву «Р» - реально красива)

4. Мотальщики ( хлопчикам потрібно було на швидкість намотати нитку на цукерку, край якої тримали дівчатка)

5. Розбите серце. (Скласти шматочки серця в одне ціле)

6. І наостанок – танці з кулькою між головами.

 Компетентне журі підрахувало всі бали – і обрали переможців у номінаціях «Ідеальна пара», «Найвеселіша пара» та «Найграційніша пара». Всі учасники заходу отримали солодкі подарунки. 

15 -ЛЮТОГО - ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ

…Минають дні, ідуть роки,

Життя листки перегортає,

А біль Афгану навіки

В душах людських не замовкає…

15 лютого щорічно відзначають день вшанування воїнів-афганців, які виконували свій інтернаціональний обов’язок. 28 років вже минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі…

В цей день сільською бібліотекою разом із школою було проведено вахту памяті «Війна чужа, неждана, непотрібна». Серед солдатів, які пройшли крізь терни цієї жорстокої війни, є і наші односельчани.  Земляки-афганці Сирота М.А. та Козмірчук Р.В. прийшли на захід для того, щоб поділитися своїми спогадами і розповісти власну історію. Для них, для тих, хто пройшов війну до кінця, це тільки маленький відрізок із життя, але в їх солдатській пам’яті залишилося все до останнього; вони добросовісно виконували свій обов’язок. На фоні ілюстрованої презентації учасникам та гостя був проведений екскурс  в історію Афганської війни, причини виникнення, про важливі події, які сталися за всі 10 років війни; вони розкрили всі факти жорстокої війни, її значення і наслідки, оголосили офіційні статистичні дані. Ніхто не залишився байдужим до віршів про суворі афганські будні, які декламували учні школи. 

Пам’ять загиблих воїнів вшанували хвилиною мовчання. Присутніх воїнів-афганців привітала сільський голова Гальченко В.В.

 

Родзинкою заходу стала конкурсна програма для хлопців 10 і 11 класів, в якій вони змагались в знаннях військових термінів, вражали спортивною підготовкою, показували вправність у написанні листів мамам, «нарядах по кухні», «військової тривоги»,солдатської пісні. 

Це свято пам’яті воїнів-афганців для кожного присутнього стало особливою подією і закарбувалося у їхніх серцях. Воно стало ще одним підтвердженням того, що ми знаємо, пам’ятаємо, шануємо і не забуваємо наших односельчан, учасників бойових дій, які, ризикуючи власними життями, захищали рідну землю. Їх не так багато, але ці імена  згадуємо часто. Це Козмірчук Р.В., Кавінський Г.Ф., Сирота М.А., та нині покійний Кожуховський В.І., а також учасник миротворчої місії в Іраку Ярюхін І.М.

 Учасники заходу показали, що поважають ветеранів, відчувають щиру вдячність за їх подвиг. А також  підтвердили, бережуть у серцях пам'ять про тих, хто поліг у афганських ущелинах, хто після цього залишився прикутим до інвалідного візка, тих, хто недолюбив, недоспівав, недоміряв, недожив…  Світла пам’ять тим, що загинули у вихорі війни…

ПОЕТ-ВОЇН ЄВГЕН МАЛАНЮК

Євген Маланюк. Українська земля, як не раз бувало в нашій історії, зродила собі сина – на свою оборону й славу. Щедро обдарувала його талантами, та не дала талану-долі. Але він сам збудував свою долю – всупереч усім перешкодам.

Із відпущених Богом 71-50 Євген Маланюк прожив на чужині. Там і вмер. Але невтомна любов до батьківщини створила чудо: його душа ніколи не розлучиться з отчою землею. Євген Маланюк – український поет, який навіть у вигнанні, далеко за межами рідної України, зберіг любов до рідної землі, вболівав за її тяжку долю і присвятив Батьківщині багато віршів.

 З нагоди 120-ої річниці від дня народження Єгена Филимоновича Маланюка та в рамках тижня поетичного читання "Мандри в пошуках України" сільською бібліотекою було переглянуто "сторінку з життя" відомого земляка "Казка, що так немузикально й боляче обірвалась".

Учасники заходу переглянули відео "Життєвий та творчий шлях Є.Маланюка", декламували улюблені вірші поета, ознайомились з викладкою літератури, присвяченої славетному земляку.

КРУТИ. ВІЧНИЙ БІЛЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

29 січня 1918 року в історії України з'явилась нова сторінка, щедро полита молодою кров'ю, назва якої - КРУТИ!

Крути - це великий перелом на межі двох століть. Ми вчитуємось у цю сторінку історії. Читаємо і не все розуміємо: чому так сталось? Чому ніхто не помітив у той радісний час визволення України, чому на нашу землю насувалась чорна тінь?

 29 січня 1918 року біля заметеної снігом станції «Крути» відбувся трагічний бій українського студентства з червоногвардійською армією Муравйова. Сьогодні в Україні немає більшовиків-горлорізів, однак, є інші, що б’ють до півсмерті та навмисне стріляють в очі. У нас вже немає беззбройних загонів студентів, які Грушевський кине на ворожі війська. Але є відважна молодь, яка сама з камінням у руках стає боронити свою свободу на вулиці, що носить його ім’я. Багато змінилось імен, люди вигадали нові назви, але деякі події Україні довелось пережити вкотре. 

Сільська бібліотека провела годину пам'яті  з нагоди вшанування пам'яті героїв Крут "Стогнали Крути, і молився вітер". В рамках заходу учасники переглянули презентацію, відеокліп "Ніколи не плач", викладку літератури "Крути. Пам'ятаємо".

ЗІ СВЯТОМ, МОЯ УКРАЇНО!

  Двадцяте століття залишило нам у спадок вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби українства за свободу, незалежність, державність. До таких подій належить 22 січня 1919 року - день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності.

 Ця подія майже сторічної давнини як ніколи зараз є актуальною, в умовах зовнішньої агресії, в умовах посягань на нашу територіальну цілісність та намаганні розділити український народ.

З метою підвищення рівня духу патріотизму сільською бібліотекою спільно з будинком культури та школою було проведено історико-літературну композицію "Сонце Соборності". Учасники заходу прослухали екскурс в минуле тих подій, переглянули відеоролик "Молитва за Україну", слухали чарівні пісні "Моє імя Україна", "Україно моя",бібліотекар зробила огляд книжкової виставки "Україна соборна, моя гордість і слава". Крім того, до учасників заходу звернулась з вітальним словом сільський голова Гальченко В.В., яка поміж іншим закликала до єдності та спільних зусиль для відстояння незалежності нашої Батьківщини.

Україно, соборна державо,
Сонценосна колиско моя,
Ще не вмерла й не вмре твоя слава,
Завойована в чесних боях!
Живи та міцній, Українська державо!
Вмирали у битвах мільйони бійців,
Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво
Й над Києвом стольним віки майорів!
Любіть Україну, злотосяйну і вічну,
Любіть Україну, всім серцем любіть.
У день її народження не свічку –
Серця без коливання запаліть.
Зацвітає калина, зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна.
Це – моя Україна, це – моя Батьківщина,
Що, як мама, як тато, одна.
Моя Україно!
Я вірю, що дух твій ніколи не згасне.
Ти совість народу, незгасна зоря,
Живи й процвітай, Україно моя,
Для миру, для щастя, любові й добра.

ВЕЛИКДЕНЬ СВЯТКУЄ УСЯ НАША ЗЕМЛЯ

1 травня 2016 року увесь християнський світ східного обряду святкуватиме світле свято Воскресіння Ісуса Христа. Великдень - одне з найбільших і найшанованіших християнських свят.
Сільською бібліотекою з такої значної нагоди була проведена народознавча година "І сонце світить нам з небес - ХРИСТОС ВОСКРЕС!" для найменших школярів, під час якого бібліотекар розповідала про традиції свята.
 Дітки дізналися звідки виник звичай пекти паски та фарбувати яйця, прослухали легенду про те, чому люди почали розмальовувати писанки. Усі разом встановлювали різницю між "писанками" та "крашанками", вивчали значення символів та кольорів на великодніх яєчках.
На закінчення був проведений огляд літератури, в якій розповідається про Великдень.

                                                  
А учениці 3-го класу прийняли участь в креатив-майстерні та виготовили власними руками підставки під писанки "Великодній зайчик"

ХРИСТОС ВОСКРЕС! 

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!